Добавлено: Пт Май 26, 2023 9:22 Заголовок сообщения: Як я люблю фіалки
Збираю діток на виставку. Ну як діток. В основному листя.)) Пророщене листя, посаджене листя, пасинки.
І подумала.
Я люблю в фіалках практично все. Ну може не люблю тягти тюк Класмана на свій поверх, коли немає вантажника і нам треба робити це самим, таке траплялося.
Я люблю їх садити. Особливо товстих великих діток в горщики. У них тоді красиве біле коріння, воно оповило стаканчик, а земля ще свіжа, і якщо витягти ком, то субстрат зсипається і воно таке біле-біле і пухнасте, тільки перенести до горщика і нам з ним буде щастя. Я вже бачу, як це коріння в свіжому субстраті росте-розправляється в усі боки, як штовхає центр, щоб він нарощував молоді листочки. Я ще тільки розправляю коріння в горщику, але вже бачу молоду гладеньку розетку. У неї світліший центр, бо вона активно росте, і з того центру вже викладаються три дорослі листочки, рівненькі-гладенькі, з однаковою строкатістю, і блищать.
А підліткове листя, яке на молодій розетці знизу, під дорослим листям, я люблю садити. Підписувати палички-маркери, з датою і назвою. Вони такі нові і чистенькі-біленькі. Зрізати черешок коротенько і вкладати в стаканчик з субстратом, щільно, але водночас пухнасто, і щоб листова пластинка спиралася на субстрат. Я вже бачу, як виростає-видовжується цей черешок, піднімаючи листову пластинку, і показуються мишачі вушка новеньких діток. Добре, коли їх зразу багато, штук п'ять одночасно, інші потім підтягнуться. Тоді ця зелена, або біло-зелена, або взагалі біла щіточка мікролисточків-вушок піднімає верхній шар субстрату і дражнить - ми вже є, але нас ще не видно)) А потім вже і видно. В цей час стаканчик такий легенький, вода швидко і вдячно забирається листом і вушками і субстрат наповнюється повітрям.
Люблю розсаджувати діток, особливо коли вони сильні і розвинені, з товстеньким своїм коротеньким стовбурцем. Тут я завжди вагаюся. Видалити все дрібне коріння і посадити цілий піддон однакових діточок, які одночасно швидко пустять коріння і однаково розвинуться під плівкою, чи зберегти юну кореневу і поставити в інший піддон, де стоять страшне які самостійні дітки із власним корінням.) В результаті маю два піддони, один без коріння, інший з корінням. Швидше розвиваються завжди ті, у яких коріння немає, але кожного разу шкода видаляти.))
А з розетками то взагалі багато задоволення. Коли вони ростуть, розправляються, формуються, а ти до них заглядаєш, то завжди хочеться посміхатися і гладити листя. Коли всі умови вже накатані, добриво вже звично розчинене, листя росте саме таким, на яке чекаєш... Зелена плантація на поличці це так красиво, що хоч фото на листівки роби!
А потім там ще квітконоси! Добре коли багато, штук 9! Коли вони дружно розштовхують листя і піднімають по одній, другій, третій квіточці. І знизу щоб такі от грона бутонів! І бутони щоб великі, як квасолини!
Знімати розетки для пакування на виставку це окрема емоційна подія. Розетки стоять на верхніх полицях, всі квіти не видно, вони високо. І от знімати їх поштучно і ставити на великий стіл, щоб на столі обрати, які саме поїдуть на виставку, це так прекрасно! Іноді я встановлювала над великим столом виставкові світильники і розставляла розетки під виставковим освітленням. Вони тоді такі прекрасні, такі, що аж хочеться плакати.)) І думаєш собі, і чого я раніше не додавала калій при розвитку бутонів, пелюстки ж тепер такі тугі і пружні, неймовірно! І торкаєшся їх пальцем, обрежно, а вони пружинять.
Я люблю збирати і пакувати діток. В ідеалі це зняти з полки піддон з однаковими рівненькими-товстенькими дітками, коли на столі вже стоїть велика квітуча розетка з букетом. Це найсмачніше.)) Розетка і до неї піддон з піонерами.)) І на виставці всі такі "О, яка краса!! А дітки є??" І ти відповідаєш: "Так, звичайно є! Вам більшу, меншу, вкорінений лист, стартер?" І всі щасливі.))
Сортувати відібраних на виставку діток то трошки морока.) Я розставляю їх по вивільнених піддонах вже в зипах. Я люблю відібрати з ящиків багато-багато діток, щоб їх на столі цілий ліс! Стіл у мене розкладний обідній, з тих що ото розкладали, коли приходили гості.
Я люблю навіть підписувати зіпи, вкладати туди діток і записувати скільки є якого сорту. Вони тоді стоять такі іграшкові, однакові, рядочками, цяця.))) От розсортувати їх за алфавітом і зробити список мені завжди допомагає чоловік, я одна теж можу, але це довго і я трошки плутаюся. Не трошки.
А потім всі ці скарби везти! Це не дуже легко і просто, якщо таксі-поїзд-таксі, але вже звично і накатано.
От діставати розетки з конусів на ростановці на виставці я завжди підгальмовую.) Мені завжди здається, що вони повинні були бути кращими, що мабуть квітки зім'ялися, і сорти вже не такі нові, в вагоні було занадто жарко, може їм там було погано і вони взагалі може мокрі! І он там у всіх на столах така краса, така краса, а у мене і те не так, і це не так, і отой сорт вийшов не такий гарний, і взагалі бомба всього одна, кошмар як мало! Я коли читаю, як артисти з великим досвідом кажуть, що вони хвилюються перед виходом на сцену через 20-30 років в театрі, я їх так розумію! Хоча сумніваюсь, що хтось зрозуміє мене.))
Але я в чергове з цим справляюся, дістаю свої "не найкращі" розетки і таки виставляю їх на стіл. Тепер все, всі побачили, вже нічого не сховаєш.))
А потім те, що я люблю найбільше в цьому фіалковому житті! Бо далі приходять люди, які дивляться на ті фіалки! І у них горять очі, і вони розпитують за сорт, і хочуть дітку-листочок або хоч щось!! Що небудь же є?? Правда??
Спочатку приходять зубри, у них у самих величезні колекції і величезний досвід, вони бачать орлиним оком найкраще, найцінніше за одну мілісекунду! Я радію їм, бо вони вже старі знайомі, друзі, ми вітаємося, розмовляємо. Це - щастя.)
А потім приходять ще люди, які не дуже вміють вирощувати, не знають, що вони хочуть, і на питання, що їм подобається, відповідають: "Все!!!". Вони беруть найкрасивіші класичні сорти, букетні, "з великою набитою квіткою", перевірені роками. І ти пакуєш їм їх нове щастя, щоб дитинка та фіалочна не змерзла, бо надворі холодно, і підказуєш, що пакунок з листочками можна покласти на груди, під пальто (біля серця!))), там найтепліше і вони не пошкодяться. І іноді розказувати, як зрізати листочок, як його посадити-поставити і воду, і як буде багато дрібних вушок, а потім кілька діток, яким потрібні окремі стаканчики. А коли вони виростуть, то вже в горщики, горщики у нас продають отам, і субстрат там є, і добрива, вам підкажуть, якщо не зорієнтуєтесь зразу.
Багато чого я люблю в фіалках. І садити, і вирощувати, і збиратися, і виставки!! Навіть зараз, коли діток мало-мало, коли "внутрішньо переміщених" розеток у мене півтора десятки, і квітів на них по три штучки, все одно - це виставка! Це квіти, це спілкування, це фіалочний адреналін - квінтесенція життя.
Тому приходьте.)
З 9 до 11 грудня 2022 в Києві в музеї на Театральній буде виставка.
Вона не зовсім звична, бо у квітів теж війна. Їм не вистачало світла, їм, як і нам, було холодно. Але вони квітнуть, і вони виростили дітей, і будуть нові сорти.
А довбані мцклі згинуть, як роса на сонці.
Все буде!
_________________ https://www.facebook.com/shevchenko.tetyana
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете голосовать в опросах